Вплив дієти з низьким вмістом FODMAP на кількість ректального газу та обсяг прямої кишки під час променевої терапії у хворих на рак передміхурової залози - перспективне пілотне дослідження

Анотація

Передумови

Показано, що невеликі між- та внутрішньофракційні рухи передміхурової залози є необхідною умовою точної променевої терапії (РТ) раку передміхурової залози (РПЖ) для досягнення гарного місцевого контролю та низької ректальної токсичності. Оскільки відомо, що ректальний газ та ректальний обсяг мають відповідний вплив на рух передміхурової залози, це дослідження має на меті зменшити ці параметри за допомогою дієти з низьким вмістом FODMAP (LFD) та показати доцільність цього втручання.






Методи

Ми порівняли перспективну групу втручання (IG, n = 25), які перенесли РТ при РПЖ і пацієнтам запропонували дотримуватися ЛФД під час РТ із ретроспективною контрольною групою (КГ), n = 25), які не отримали жодної дієтичної поради. При плануванні КТ та всіх наявних КТ конусних пучків ректальний газ класифікували на основі напівкількісного балу (шкала від 1 до 5) та вимірювали обсяг прямої кишки. Крім того, відповідність пацієнтів оцінювали за допомогою анкети самооцінки.

Результати

Клінічні та лікувальні характеристики були добре збалансовані між обома групами. Всього було проаналізовано 266 (КГ, 10,6 на пацієнта) та 280 КТ (ІГ, 11,2 на пацієнта) відповідно. Частотний розподіл газових балів суттєво відрізнявся один від одного (стор 3, 95% ДІ 60,92–67,65 см 3, SD 28,64 см 3), ніж у КГ (71,40 см 3, 95% ДІ 66,47–76,32 см 3, SD 40,80 см 3) (стор = .02). Середнє середньоквадратичне стандартне відхилення як показник мінливості ректального об’єму становило 22 см 3 в ІГ та 23 см 3 в ХГ (стор = .81). Відповідність та задоволення пацієнтів задовольняли.

Висновки

Застосування LFD суттєво зменшило ректальний газ та ректальний обсяг. LFD був можливий завдяки чудовому дотриманню пацієнтами. Однак перспективні дослідження з більшою кількістю пацієнтів та стандартизована оцінка шлунково-кишкової токсичності та якості життя є обґрунтованими.

Судова реєстрація

Німецький реєстр клінічних випробувань, DRKS00012955. Зареєстровано 29 серпня 2017 р. - зареєстровано ретроспективно, https://www.drks.de/drks_web/navigate.do?navigationId=trial.HTML&TRIAL_ID=DRKS00012955

Передумови

низьким

Т2-зважена МР-послідовність пацієнта після простатектомії під час МР-керованої рятувальної променевої терапії в MR Unity (Elekta®). Осьовий (a-c) та відповідний сагітальний (d-f) погляди демонструють різний обсяг ректальної та різної кількості ректального газу під час фракціонованої променевої терапії

У поточному дослідженні ми вперше оцінили дієту з низьким вмістом корму (LFD), яка зазвичай використовується у пацієнтів із синдромом подразненого кишечника або хронічними запальними захворюваннями кишечника. Абревіатура FODMAP розшифровується як "ферментовані оліго-, ди- та моносахариди та поліоли". FODMAPS - це вуглеводи з короткими ланцюгами, що характеризуються поганою засвоюваністю, високою ферментацією та високим осмотичним потенціалом. Ці характеристики призводять до великої кількості субстратів у кишечнику, сильного надходження води в просвіт кишечника та великого газоутворення в товстій кишці [25, 26]. Отже, ми висунули гіпотезу, що у пацієнтів, які дотримуються ЛФД під час РТ РПЖ, зменшується кількість ректального газу та менший і менш мінливий ректальний об’єм у порівнянні з пацієнтами, які харчуються нормально.

Методи

Поточним випробуванням було контрольоване пілотне дослідження з 25 пацієнтами в кожній руці. Ретроспективну контрольну групу (КГ), яка не отримала жодних рекомендацій щодо дієти, порівнювали з групою перспективного втручання (ІГ), якій було запропоновано дотримуватися ЛФД під час РТ.

Всі пацієнти проходили лікування у відділенні променевої онкології Університетської лікарні Фрайбурга у період із серпня 2014 року по жовтень 2016 року (КГ) та з листопада 2016 року по січень 2018 року (ІГ) відповідно. Кваліфіковані пацієнти мали бути віком від 18 років, мати РПЖ та отримувати остаточну, ад'ювантну або пошкоджену РТ. Пацієнти в ІГ повинні були підписати інформовану згоду. Пацієнти не можуть бути включені, якщо їм попередньо проводили операцію на прямій кишці або хронічне запальне захворювання кишечника, якщо вони регулярно приймали опіоїди або якщо РТ включала тазові лімфатичні шляхи. Після схвалення інституційним комітетом з питань етики та реєстрації в Німецькому реєстрі клінічних випробувань (DRKS00012955), пацієнти в ІГ були зараховані в рамках першого візиту до відділення променевої онкології. Пацієнтів у КГ випадковим чином вибирав лікар, який не брав участі в оцінці.

Променева терапія

Всі пацієнти отримували лікування згідно зі стандартною процедурою операції відділення променевої онкології Університетської лікарні Фрайбурга. В остаточній ситуації пацієнти отримували нормофракціоновану модульовану інтенсивністю RT (IMRT) з одноразовими дозами 2 Гр та загальною дозою 74-78 Гр. Ад'ювант RT проводили у разі резекції R1, статусу T3 або оцінки Глісона ≥ 7b. У післяопераційному (ад'ювантному або рятувальному) режимі застосовували нормофракціонований (1,8 Гр на фракцію) 3D конформний RT дози від 14,4 до 19,8 Гр, а потім IMRT до сукупної загальної дози 66,6 Гр. У разі R1-резекції або показника Глісона ≥ 8 загальна доза ад'юванта RT збільшувалася до 70,2 Гр. Більше того, у випадку ПЕТ-позитивного місцевого рецидиву застосовували прискорення ПЕТ-позитивної пухлини до загальної дози 70,2 або 72 Гр [27]. Для наведення зображень КТ конусного пучка отримували до перших трьох фракцій і після цього принаймні щотижня. Пацієнтів просили спорожнити пряму кишку перед кожною фракцією РТ і випивати 750 мл води за 60 хв до кожної фракції РТ. В обох групах не було обмежень щодо застосування допоміжних препаратів, таких як макрогол у разі обстипації та симетикон у випадку метеоризму.

Втручання

Пацієнти ІГ були проінформовані про випробування під час їх першого відвідування амбулаторії та отримали листівку, що містила інформацію про випробування та ЛФД. Крім того, вони отримали список продуктів, яких слід уникати через високу концентрацію FODMAP та можливі альтернативні харчові продукти з низькою концентрацією FODMAP (див. Додатковий файл 1:). Список базувався на списках, які вже були опубліковані [28, 29], і був поділений на категорії «молочні продукти», «зернові продукти», «фрукти», «овочі», «горіхи», «бобові», «мед/сироп »,« підсолоджувачі »та« напої »для зручності використання. Пацієнтам було запропоновано почати з ЛФД відразу після їх звернення в амбулаторію та дотримуватися дієти до останнього дня РТ. Більше того, їх просили щодня самостійно оцінювати свою прихильність дієті, використовуючи просту анкету.






Збір даних

Дані про пацієнтів та дані про пухлини були вилучені з електронного картотеки пацієнта. Для контурної обробки використовували систему планування лікування Nucletron Oncentra 4.3. Плануюча КТ-сканування та всі доступні КТ-конусні скани були завантажені та зареєстровані за допомогою спільної реєстрації інформації за допомогою кліпбоксу. З 560 завантажених КТ 546 були придатні для збору даних, тоді як 14 сканування неможливо було використати через занадто мале поле зору або сильні артефакти протезів стегна. В обох групах це відповідає середній кількості 11 КТ на пацієнта (див. Таблицю 1).

Об'єм прямої кишки розраховували шляхом контурування зовнішньої поверхні прямої кишки на кожному зрізі (2 мм) від найближчого зрізу до нижнього краю четвертого крижового хребця до найближчого зрізу на 2 см краніального відділу заднього проходу.

Кількість ректального газу вимірювали за допомогою п’ятирівневої напівкількісної оцінки, описаної McNair та співавт. [21]. Для оцінки проводили скринінг сагітальних зрізів КТ, кількість газу оцінювали та класифікували (див. Таблицю 2) з використанням тих самих черепних та каудальних меж, які вже використовувались для вимірювання ректального об’єму.

Статистичний аналіз

Статистичний аналіз проводили за допомогою SPSS 22 та SPSS 25 (IBM). Первинною кінцевою точкою була кількість ректального газу. Для порівняння груп були розглянуті всі КТ, аналогічно попереднім випробуванням [16, 18]. Пам'ятаючи порядкові масштабовані дані, аналіз проводили за допомогою тесту Манна-Уітні-U. Крім того, за аналогією з McNair et al. визначали частку КТ із оцінкою «4» або «5» для кожного пацієнта [21], а групи порівнювали за допомогою тесту Манна-Уітні-U. Вторинними кінцевими точками були ректальний об’єм та його мінливість. Що стосується обсягу прямої кишки, групи знову порівнювали на основі всіх КТ, використовуючи t-тест студентів. Аналогічно Oates et al. стандартне відхилення кожного пацієнта було розраховано для порівняння внутрішньопацієнтської мінливості ректального об’єму [24]. Аналіз проводили за допомогою тесту Манна-Уітні-U. Нарешті, опис відповідності пацієнтів IG повідомляється описово.

Результати

Обидві групи суттєво не відрізнялись за характеристиками пацієнтів чи лікування (див. Таблицю 1), і тому їх можна добре порівняти. Жоден пацієнт ІГ не порушив ЛФД передчасно, тому для аналізу могли бути використані всі пацієнти та всі відповідні КТ. Загалом було проаналізовано 280 КТ в ІГ (11,2 на пацієнта) та 266 КТ в КГ (10,6 на пацієнта) відповідно (стор = .19).

Кількість ректального газу

Частотний розподіл показників газу в обох групах дуже суттєво відрізнявся один від одного (стор Рис.2

Середня частка оцінок газу

Обсяг прямої кишки

Середній об'єм прямої кишки становив 64,28 см3 (95% ДІ 60,92-67,65 см3, SD 28,64 см3) в ІГ та 71,40 см3 (95% ДІ 66,47-76,32 см3, SD 40,80 см3) в ХГ і суттєво відрізнявся один від одного (стор = 0,02, див. Рис.3).

Ділянка прямої кишки

Варіабельність обсягу прямої кишки

Середнє середньоквадратичне стандартне відхилення становило 21,52 см3 в ІГ (95% ДІ 15,86–27,18 см3, СД 13,71 см3) і 23,44 см3 в КГ (95% ДІ 16,87–30,01 см3, СД 15,91 см3) і суттєво не відрізнялися між собою (стор = 0,81, див. Рис.4).

Бокс-сюжет варіабельності ректального обсягу в межах пацієнта

Відповідність

Двадцять чотири з 25 пацієнтів ІГ повернули повністю заповнені анкети самооцінки. Середня тривалість LFD та самооцінки становила 59 днів (SD 6.01). Пацієнти виконували дієтичні рекомендації на 49% (95 ДІ 0,39–0,59, СД 0,24) днів “повністю”, на 39% (95 ДІ 0,31–0,47, СД 0,19) “майже”, на 8% (95 ДІ 0,05 –0,11, SD 0,08) “більш-менш”, при 5% (95 ДІ 0,02–0,07, SD 0,06) “швидше ні” і при 0% (95 ДІ 0,00–0,01, SD 0,01) “зовсім не”. Більше того, наприкінці RT 20 з 21 пацієнта погодились із твердженням "Я б порекомендував LFD другові в тій же ситуації", а 13 з 21 пацієнта погодились із твердженням "Я міг собі уявити, як слід LFD незалежно від RT" . Що стосується їхнього задоволення травленням, 11 із 21 пацієнта (52%) мали більше вмісту, ніж до початку лікування, 6 (29%) повідомили про однаковий ступінь задоволення, а 4 (19%) мали менший вміст.

Обговорення

У поточному пілотному дослідженні після НЧ під час локальної РТ РПЖ призвело до зменшення кількості ректального газу та до зменшення об’єму прямої кишки. Внутрішньолікарняна мінливість об’єму прямої кишки суттєво не змінювалася. В цілому відповідність пацієнтів була доброю.

Кількість ректального газу суттєво зменшилася шляхом дотримання НДП під час РТ РПЖ. Це відповідає попереднім даним, які показують, що прийом FODMAP призводить до підвищення рівня водню в диханні та до більшої кількості газу в товстій кишці, що оцінюється за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) [30, 31]. Беручи до уваги, що все частіше застосовуються гіпофракціоновані та ультрагіпофракціоновані концепції, зменшення внутрішньофракційного руху буде ще більш важливим у майбутньому. Таким чином, результат поточного пілотного дослідження є дуже багатообіцяючим, оскільки ректальний газ відповідає за відповідну частину внутрішньофракційного руху передміхурової залози [7].

Внутрішньоклітинна варіабельність ректального об’єму не зменшилась за допомогою НЧД. Наскільки нам відомо, попереднього дослідження, що оцінювало б це конкретне питання, немає. Маючи на увазі рухливість ректального газу та зменшення ректального газу та ректального об’єму в поточному дослідженні, можна очікувати менш мінливий ректальний об’єм. Таким чином, щодо цього представлятиме інтерес оцінка з більшим обсягом вибірки. Більше того, для цього питання можуть бути навіть кращі заходи, ніж стандартне відхилення, такі як частка сканувань із значеннями, що виходять за межі певного діапазону, наприклад міжквартильний діапазон.

Крім того, ми збирали дані про відповідність в IG, використовуючи опитувальник для самооцінки. У 88% днів пацієнти дотримувались дієтичних рекомендацій «повністю» або «майже», що, на наш погляд, є задовільним результатом. У попередніх дослідженнях також спостерігалась така ж хороша відповідність [33, 34]. Пацієнти повідомили, що LFD було легко впровадити та що смак був хорошим. Однак ЛФД коштував трохи дорожче (10% порівняно зі стандартною дієтою), і приблизно третина пацієнтів повинна була відвідувати спеціальні магазини, щоб придбати їжу. Комплаєнс було зменшено завдяки спільному проживанню з членами сім'ї або квартирними квартирами [35]. Важливу роль у досягненні задовольняючої відповідності, мабуть, зіграв високий ступінь задоволеності травленням порівняно з часом до початку лікування. Більше того, з психологічної точки зору це могло позитивно вплинути на комплаєнс, що пацієнти в ІГ відчували здатність сприяти успішному лікуванню. Більше того, списки, що відображають концентрацію FODMAP різних харчових продуктів, постійно поповнюються. Таким чином, пацієнтам буде ще простіше зменшити споживання FODMAP у майбутньому, що, ймовірно, ще більше покращить відповідність.

Силою цього поточного дослідження є, перш за все, наявність контрольної групи, на яку пацієнти не можуть впливати у своєму раціоні з боку групи втручання через дизайн дослідження. Іншими позитивними аспектами є велика кількість проаналізованих КТ та оцінка відповідності пацієнтів.

Під час набору поточного дослідження було опубліковано дослідження, що оцінювало вплив LFD на пацієнтів з гінекологічними пухлинами, які отримували RT. Порівняно з контрольною групою, можна спостерігати кращу якість життя, нижче погіршення стану виступів під час РТ та належну відповідність. Шлунково-кишкові симптоми суттєво не змінювались [36]. Крім того, було опубліковано пілотне дослідження з оцінкою впливу LFD на пацієнтів із хронічною променевою ентеропатією. LFD значно зменшив шлунково-кишкові симптоми та призвів до кращої якості життя [37].

На завершення, поточне пілотне дослідження продемонструвало значне зменшення ректального газу та ректального обсягу за рахунок НЧ. Не було різниці у варіабельності обсягу ректального обсягу у пацієнтів. Виконання LFD під час РТ PCa представляється легко здійсненним. Отже, враховуючи ці багатообіцяючі результати, подальше перспективне рандомізоване дослідження з більшим обсягом вибірки представляється обґрунтованим. Більше того, подальша перспективна оцінка також повинна включати стандартизовану оцінку токсичності шлунково-кишкового тракту та якості життя, про яку повідомляють пацієнти.

Наявність даних та матеріалів

Структурні дані доступні у відповідного автора за розумним запитом.